Бретт Андерсон продовжив роботу після відходу Бернарда Батлера, додавши гітариста-тінейджера та перебудувавши якщо не звучання, то задуми Suede для їхнього третього альбому, Coming Up. Найбільш вражаюче щодо Coming Up - це простота. Зникли грандіозні, розмашисті ходи Suede або Dog Man Star, залишився глем, який наповнився підбадьорливим почуттям віри у себе - Андерсон вирішив довести, що він виживе, відтак, йому байдуже, вірите ви йому в це чи ні. Тож у «Coming Up» немає ні пишних, ні меланхолійних, ні параноїдальних ноток «Dog Man Star». Вона про те, як святкувати молодість, виходити у світ, займатися сексом та жити життям. Та звучить вона точно так само, як і читається - Річард Оукс видає шипучі, розмиті гітарні рифи, ритм-секція відкидається назад з брудними, сексуальними грувами, а новий клавішник Ніл Годлінг випромінює спекотну, неприступну холодність. Навіть у тужливих баладах «By the Sea» і «Picnic by the Motorway» немає тієї огортаючої меланхолії, що поглинула Dog Man Star - вони так само оптимістичні, як і життєрадісні мелодійні рокери, що складають іншу частину альбому. Як заява про наміри, Coming Up бездоганний. Хоча він не відкриває для гурту нічого нового - якщо не брати до уваги новознайденого почуття оптимізму - це чудова консолідація та викристалізація талантів Suede і всі необхідні докази того, що Бретт Андерсон завжди був рушійною силою гурту.
- Стівен Томас Ерлевайн - allmusic.com
