"Альбом починається зі стандартного меланхолійного бедрум-попу з автотюном на вокалі. goldfish - сумна сповідь про тінейджерські любовні й не тільки проблеми. Найголовніша її перевага - відтіняти своєю стандартністю наступну частину альбому, що починається вже на композиції misplace. Трек, що розгойдується як той самий бедрум, уже на першій хвилині розквітає bittersweet чіптюн-мотивом. Несподіваний поворот: за рахунок автотюну й електронних мелодій це дуже схоже за звучанням на хайперпоп, але це не зовсім він. movies for guys взагалі змішує хайперпоп з нойз-попом, а на другій хвилині починається справжній нойз-заміс, що запам'ятовується не менше, ніж приставучі мелодії всередині треку. can you tell? розповідає притчу мовою прогресивної електроніки, несподівано дорослої та продуманої, а потім переходить до свіжо звучного хайперпопу: ефект новизни досягається саме за рахунок неймовірно складно зробленої музики. Найвеличнішою композицією альбому є how to lie, що обрушує на слухача потоки деконструйованого дабстепу, мутованої індітроніки і глітчу навперемішку з бедрум/хайперпоп основою. eyes off the wheel, i'm a star робить те ж саме, заходячи з боку EDM: це приголомшлива танцювальна музика з нестандартними електронними ефектами та прийомами з майже всіх модних стилів, які нещодавно розпочалися у 2020-х, включно з гейзом і діджитал-хардкором.
Неймовірна, майже шалена суміш напрямків на альбомі dltzk звучить дуже, дуже свіжо, й за удаваної хаотичності досягає головної мети - створення атмосфери теплої ностальгії, надії та спрямованості в майбутнє. Ще ніхто так достовірно не передавав переживання від початку цифрових підлітків, реалії метаверс-простору та дружби, кохання й розставань у ньому. Альбом, при тому, що його запросто можна увімкнути на вечірці, здається першим серйозним проривом на новоствореній сцені екстремальної поп-музики та переосмислення спадщини емо. Якщо ви хотіли послухати хайперпоп, але ніяк не наважувалися, то це ваш шанс."
- tiger_gora
