Поступово завоювавши репутацію одного з найцікавіших і найзахопливіших гуртів на сцені відродження шугейзу, нойз-року та дрім-попу, квінтет Whirr із Затоки Сан-Франциско на міні-альбомі «Around» 2013 року дещо відійшов від свого звичного енергійного, майже жвавого звучання, заглибившись у більш шумну, амбієнтну, уповільнену та похмуру територію. Ця зміна підходу значною мірою визначила напрямок третього альбому гурту — «Sway». За винятком відкриваючої композиції «Press», яка розпочинає альбом потужною, майже лютою нойз-поп-атакою, решта пісень коливається десь між глибоким сном і пробудженням уві сні: барабанщик Девін Нунес вибиває душу зі своєї установки у сповільненому темпі, а решта гурту створює хвилі льодовикового шуму, крізь які голос Ніка Бассета пропливає, наче меланхолійний дим. Цей альбом не такий статичний і відсторонений, як «Around»: через суворо контрольовані темпи та каскадні гітарні партії проривається більше енергії та драматизму, а пісні більше нагадують справжні композиції з привабливими приспівами, ніж безцільні плачі. «Sway» має набагато важчий звук, ніж попередні альбоми Whirr, і наближає гурт до більш важкої сторони відродження шугейзу (фактично, прямо поруч з іншим гуртом Бассета, Nothing). Хоча декому можуть бракувати швидших і легших треків, що домінували на їхньому альбомі 2012 року «Pipe Dreams», важко заперечити брутальну, часом аж до хрускоту, силу, яку «Sway» має у своїх гучніших моментах, та тендітну красу, що виникає, коли інтенсивний шум стикається з крихкою ніжністю вокалу Бассета. Це найкращий вид дрім-попу та шугейзу, де пісні та виконання звучать так, ніби мають якесь значення, а не є лише приводом погратися з педалями та нагомотати звуків. Слухаючи жорсткі треки на кшталт «Clear» та «Heavy», стає зрозуміло, що тут виливаються справжні емоції, і лише найчерствіші слухачі зможуть прослухати титульний трек, не піддавшись хвилям почуттів. Не кажучи вже про емоції, які може викликати цей альбом, до його кінця навіть ті, хто не застряг у «90-х», зрозуміють, що «Sway» — це альбом, який не поступається майже жодному альбому, створеному першою хвилею шугейзерів. А також і сучасною хвилею ревівалістів, грабіжників могил та хитрих злодіїв.
- Tim Sendra (AllMusic)
