На своєму дебютному альбомі під власною назвою Aynsley Dunbar Retaliation продемонстрували британський блюз-рок, дуже схожий на творчість John Mayall & the Bluesbreakers 1967 року. Це не дивно з огляду на те, що лідер та барабанщик Данбар грав на альбомі Bluesbreakers A Hard Road 1967 року, а басист Алекс Дмоховскі пізніше грав з самим Мейоллом. Незважаючи на те, що всі учасники Aynsley Dunbar Retaliation були досвідченими музикантами, зрештою платівка вийшла скоріше британським блюзом другого дивізіону кінця 60-х, хоча й у дещо важчому та похмурому стилі, ніж у Мейолла. Це не означає, що альбом посередній, але матеріал (в основному оригінальний) лише середній, та й не цілком відповідає рівню інструментальної майстерності музикантів. Так, Віктор Брокс не найкращий співак, хоча й непоганий, а Джон Морсхед гарно грає на гітарі, але його стиль подекуди здається під впливом Пітера Гріна (особливо варто звернути увагу на його роботу над кавером «Memory of Pain» Персі Мейфілда). Однак загалом це непоганий запис, на якому музиканти отримали шанс узяти розгорнуті соло в інструментальних композиціях «Sage of Sidney Street» або «Mutiny».
- Річі Унтербергер - allmusic.com
