Через кілька місяців після новаторського римейку «You Keep Me Hanging On» англійською відповіддю на « Vanilla Fudge » стала ця рання версія Deep Purple, в якій брали участь вокаліст Род Еванс і басист Нік Сімпер, а також основні учасники гурту Річі Блекмор, Джон Лорд та Ян Пейс. Цей, їхній другий альбом, вийшов слідом за «Hush», динамічним аранжуванням мелодії Джо Саута, далеким від колориту одного з його власних хітів, «Walk a Mile in My Shoes». Чотири місяці по тому кавер-версія цього альбому на перлину Ніла Даймонда «Kentucky Woman», що увійшла в Топ-25 1967 року, потрапила в Топ-40 для Deep Purple. Так само, як і Vanilla Fudge, власні оригінальні пісні гурту були креативними, спонукаючими до роздумів, але не настільки цікавими, як їхні кавер-версії. Vanilla Fudge зробили «Eleanor Rigby», а Deep Purple відповіли на це піснею «We Can Work It Out» - вона з'являється з нізвідки після прогресивного рок-джему «Exposition», лідируючі партії Річі Блекмора вклинюються між плавним і чітким вокалом Рода Еванса. У той час, як Vanilla Fudge поступово схилялися до психоделії, Deep Purple тут - повна протилежність. Хлопці стверджують, що їх надихав бард при дворі короля Артура в Камелоті, Талієсин. Джон Вернон Лорд під художнім керівництвом Леса Вайсбріха намалював на обкладинці альбому чудову країну чудес, що дорівнює божевіллю обкладинки Ієронімуса Босха, використаної для третього альбому - Joe Viglione (allmusic.com)
