"Манера виконання сильно відрізнялася від інших: співали неголосно, грали на невеликих ручних інструментах. А головне - репертуар, гурт вибирав відомі народні й улюблені пісні: «Посилала мене мати», «Ой у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой під вишнею», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?» та багато інших. Тексти вишукували серед архівів, збирали, адаптували під своє виконання. Більшість українців ці пісні знали й охоче підспівували, підтримували виконавців оплесками на концертах.
На телеекранах виступи Мареничів уперше з'явилися у 1978 році, й відтоді їхня популярність зростала. У 1979 році «Мелодія» випустила першу платівку з телеверсією на «Укрфільмі». Того ж року кожен з колективу «Тріо Маренич» отримав звання Заслуженого артиста ррфср, нагородою стала поїздка на Кубу. Хоча за кордон їх так і не випустили. Ще брали участь у Євробаченні, де представляли радянську Україну, виступивши з піснями «Ой у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду». Славі Мареничів тоді навіть позаздрив популярний радянський співак Муслім Магомаєв, зазначивши у інтерв'ю, що хотів би дати азербайджанській пісні такі ж крила, як Мареничі - українській.
Невідомо, як би склалася доля тріо, якби не небажання гурту грати за існуючими тоді неписаними правилами «поведінки при дворі». Відмовилися виступати на великому урядовому концерті, бо Антоніна захворіла, як і виконати пісні під фонограму. Потім не стали брати участь у московській Олімпіаді у 1980-81 роках, не бажали виконувати патріотичні радянські пісні. Поступово записи тріо прибрали з радіо та телебачення, а концерти дозволяли тільки на Волині. Можливо, свою роль зіграло, що Валерій Маренич любив пісні січових стрільців і залюбки виконував їх. Але те, що зірка тріо закотилася - факт, зникнення з музичного Олімпу породило чутки, буцімто «Тріо Маренич» емігрували за кордон. Хоча насправді їм вдавалося лише інколи вибиратися на гастролі до Польщі та одного разу - до Північної Америки 1992 року.
Згадали про легендарне тріо у 1994 році, коли вони відзначили 20-річчя свого гурту великими концертами у столичному палаці «Україна». Протрималися ще 9 років, 2003 року кожному з них присвоїли звання Народного артиста України. Але вже через рік колектив розпався, Валерій Маренич став давати сольні виступи, як і його напарниці."
- Дана Олейнікова - kryvyi-rih-trend.in.ua
