"Whoa, Nelly!" від Неллі Фуртадо — один з тих альбомів, який задуманий як несподіваний, передчасний дебют — такий альбом, який має змусити слухача вигукнути: «Ух ти, Неллі» під час прослуховування. З першого прослуховування стає очевидно, що Фуртадо дійсно смілива авторка пісень, не вагаючись оголює свої емоції, хапається за звивисті мелодії та порушує межі настільки, що більша частина альбому звучить як фолк-поп з відтінком боса-нови й підкріплена постановкою, розробленою для TLC. Очевидно, що це виконавиця з великими, серйозними амбіціями, тож ця вистава підтверджується не лише її відвертими текстами, а й особливо її співом. Фуртадо - неспокійна вокалістка, скаче та ковзає з розмахом, видаючи швидкі повтори, вигинаючи ноти й часто вдаючись до мелізмів. Як тільки ви оціните (або зрозумієте) її чудасії, Whoa, Nelly! розгортається як винагороджувальний, багатообіцяючий дебют, хоч і зі своїми недоліками. Щоправда, більшість цих недоліків виникають через його наївність: схильність занадто тиснути, чи то в спробі зібрати воєдино жанри у спробі створити щось оригінальне або тексти, які можуть звучати трохи вдруге у своєму самоаналізі. Вони не з'являються в окремих випадках або вони вплетені у самі пісні. Ви або вибираєте дратуватися цими примхами, або зачаровуватися ними, розуміючи, що це перший альбом, й насолоджуючись талантом, який очевидний на більшій частині альбому. Багато з її поєднань поп-музики, фольку, танцю та латиноамериканської музики привабливі; вона має талант до сильних поп-приспівів (особливо в "On the Radio", "Well, Well" або "Turn Off the Light"); її ліричні образи можуть бути виразними; у неї є трохи лукаве почуття гумору; і коли вона не захоплюється, вона винахідлива, чарівно ексцентрична вокалістка. Це те, що залишається після цього першого злегка збиваючого повороту Whoa, Nelly! і це те, що змушує вас замислитись, куди вона піде далі.
- Стівен Томас Ерлевайн - allmusic.com
