Четвертий альбом Джей Коула вийшов рівно через два роки після «Forest Hills Drive» 2014 року. Випущений у найкоротші терміни та з мінімальною рекламою, цей альбом - ще один без запрошених виконавців, до того ж найскромніший. Оповідання ведеться від першої особи, а більшість треків простежують життєву траєкторію вбитого друга Коула, який торгував наркотиками, змінив курс після того, як закохався, та помер у віці 22 років. Коул також використовує деякі епізоди зі свого власного життя. У одному з треків розповідається про безпідставний рейд спецпризначенців на будинок, який він орендував для запису, внаслідок чого він відчув себе об'єктом переслідування: «Even when the president jam your tape.» У треку «Foldin Clothes» є момент легковажності й доброти, коли Коул з ентузіазмом виконує домашні обов'язки, а дві частини «She's Mine» присвячено, відповідно, його дружині та доньці. Найбільш зворушливим та відвертим є завершальний заголовний трек, дев'ять хвилин похмурих роздумів з різних точок зору. Переважний настрій Коула, порізаний шрамами, але рішучий, прекрасно переданий у його спрямованому донизу, насупленому погляді на промо-зображеннях альбому, також відображений власне в його роботах. Здебільшого повільні та насичені нюансами, створені командою з більш ніж дюжини співпродюсерів, ці роботи включають у себе інструментальну підтримку трубача Тео Крокера, гітариста Стіва Лейсі з Internet а також клавішника Масаюкі Хірано. Це особлива робота, яка може потребувати кількох ретельних прослуховувань - протягом тривалого періоду часу - для того, щоб її повною мірою оцінили ті, хто любить хітові сингли Коула.
- Енді Келлман - allmusic.com
