"Limp Bizkit заробили свою репутацію наполегливою працею, гастролюючи з до біса цікавим дебютним альбомом Three Dollar Bill Y'All і тим самим піднявши себе до статусу популярності своїх схожих наставників по реп-індустрії, альт-металістів Korn. Зі своїм другим альбомом Significant Other вони наблизилися до мистецького рівня Korn; принаймні він значно амбітніший і багатовимірніший, ніж Three Dollar Bill. Limp Bizkit, звісно, не відмовилися від свого перевантаженого тестостероном фірмового звучання, вони просто побудували його довкола. Тут є розквіти нео-психоделії на потужних металевих композиціях, є вихори струнних, навіть спів, на найнесподіванішому тлі. Усе це просто підсилює силу їхньої реп-металевої атаки, яка може стати трохи виснажливою, якщо її не прикрашати. Не випадково, розширена звукова палітра також слугує емоційним забарвленням для текстів Фреда Дерста. Під час роботи над альбомом він розлучився зі своєю давньою дівчиною - своєю "значущою іншою", якщо хочете, - і його страждання помітні впродовж усього альбому, оскільки майже кожна пісня пронизана почуттям провини, гніву та жалю, що накопичилися після розставання. Однак це створює враження, що це альт-метал Blood on the Tracks. Це не так. Тим не менш, у ньому більше емоційної ваги, ніж у Three Dollar Bill, а також більш ефективна, авантюрна музика. Що ще важливіше, він врівноважує ці нові турботи елементами їхнього ювенільного гумору, а також всепоглинаючим аггро-реп-металом, який є їхнім фірмовим знаком. Що робить його рідкісним мистецьким стрибком уперед, який все одно сподобається аудиторії, яка просто хоче більше того ж самого."
- Стівен Томас Ерлевайн, allmusic.com
